79760417649869882025.png
Білоцерківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №11 Білоцерківської міської ради  
Меню сайту
Новини ПедПРЕСИ
Календар
«  Листопад 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Погода
Міні-чат
200
Архів записів
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2015 » Листопад » 26 » Лінійка пам`яті
13:28
Лінійка пам`яті

26 листопада педагогічний та учнівський колектив школи зібралися на урочисту лінійку   з нагоди вшанування пам’яті випускника нашої школи Чумака  Дмитра Сергійовича, який загинув у зоні АТО, захищаючи цілісність нашої держави.  Саме цього дня йому виповнилося б 30 років.

  

  

Чумак Дмитро Сергійович  народився у м. Будапешт у сім’ї військовослужбовця.Батько: Чумак Сергій Дмитрович – прапорщик (помер через тиждень після поховання сина).Мати: Чумак Людмила Олексіївна (померла у 2004).

У 1992 р. Дмитро пішов у перший клас Білоцерківської середньої школи № 11 (класовод Войтенко Галина Прокопівна). У 2000 р. закінчив 9 клас загальноосвітньої школи № 11, кл. керівник Трущенко Людмила Петрівна.  Після закінчення школи навчався у Білоцерківському коледжі статистики та аудиту. Отримав спеціальність бухгалтер. Пізніше працював у Києві  монтажником  вікон.

2004 р. був призваний до лав Збройних Сил України.   У червні 2014 р. пішов добровольцем у зону АТО. Зарахований до 25 добровольчого батальйону «Київська Русь». Служив на посаді стрільця, помічника гранатометника.

Восени 2014 р. отримав осколкове поранення в руку. Не долікувавшись, наприкінці листопада 2014 р. знову поїхав на передову. 14 березня 2015 р. під час патрулювання дороги на м. Дебальцево, отримав смертельні кульові поранення: кулі влучили у голову і серце.

 

Того ж дня його батько по телефону отримав звістку про смерть сина. Та тіло довго не могли знайти – 15 березня рано-вранці почався наступ бойовиків. Лише через місяць батько зміг забрати тіло сина з Дніпропетровського моргу.

Похований на міському кладовищі у Сухому Яру.

 

Гадаєте мене нема?

 Але, повірте, я існую!

 Душа свідома і жива,

 Все бачу, розумію, чую.

 

Не маю я тепер очей,

 Та сліз моїх прозоре море

 Проллється навесні дощем

 На землю, на її простори.

 

Я не один посеред хмар,

 Нас тут вже є «Небесна сотня» –

 Поклавші серце на вівтар

 І душу, що не є самотня.

 

Тепер ми вільні назавжди

 У світі, де нема тиранів,

 Нема страждання і біди

 І, головне, нема кайданів.

 

Не плачте, мамо, Божий суд

 Свій вирок виніс вже по суті.

 А ми несемо варту тут

 Людьми і Богом не забуті!

           

 

Сьогодні у Дмитра залишилися бабуся та рідний дядько,який зібрав і передав  матеріали про племінника до шкільного музею.

Ми розуміємо, що нам не повернути Дмитра до життя, але ми, учні та педагоги школи №11 ,будемо пам’ятати про справжнього українця, випускника школи, воїна АТО.

Переглядів: 514 | Додав: Вчитель | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]